Від чого залежить вартість різних видів поліетилену: сировина, щільність, виробництво

Поліетилен виробляють з етилену, а етилен – продукт крекінгу нафти або природного газу. Тому перший фактор вартості це ціна на нафту та газ, які прив’язані до глобальних бірж.

• Коли нафта тримається вище $85 за барель, ціни на етилен підіймаються на 7-12 % у середньому.

• Восени та взимку зростає попит на газ (опалення), що підіймає собівартість етилену з газового крекінгу.

• Під час простоїв великих комбінатів (SABIC, LyondellBasell, Ineos) ринок реагує миттєво: поліетилен дорожчає через дефіцит у ланцюгу.

Український ринок додатково залежить від логістики: доставка з ЄС або Туреччини може додати до ціни 5-10 % залежно від сезону та завантаження перевізників. Втім, частині імпортерів вдається стримувати різкі стрибки вартості завдяки прямій роботі з виробниками та підтримання запасів на складах в Україні. Так, наприклад, в компанії Електропласт (https://pkf-elektroplast.com.ua/ua/) розповіли, що тримають складські залишки популярних марок полімерів, що дозволяє продавати матеріал за стабільною ціною навіть тоді, коли логістика тимчасово дорожчає або затримується.

Щільність

Щільність поліетилену визначає не лише його властивості, а й те, наскільки складним є виробництво конкретної марки.

LDPE (низька щільність) виробляється під високим тиском (до 2000 бар), вимагає дорожчого обладнання й енергії, тому в пікові періоди може бути дорожчим, ніж HDPE, хоч на ринку його зазвичай сприймають як «дешевший пластик».

HDPE (високої щільності) виробляється дешевше, але його ціна зростає, коли зростає попит на технічні вироби: каністри, труби, контейнери. У Європі під час будівельного сезону ціна HDPE-пайпу завжди вища через сезонний попит.
Ціна на LLDPE (лінійний поліетилен) залежить від типу каталізатора (Ziegler-Natta чи металоценовий). Металоценовий LLDPE дорожчий на 15-30 %, але дає кращу міцність та прозорість плівки.

Іноді вигідніше купити дорожчу марку, але зменшити брак і собівартість обробки.

Виробництво, витрати заводу

Навіть одна й та сама марка поліетилену може відрізнятися в ціні через особливості заводу. Так:

• Поліетилен із суспензійного реактора дешевший, із газофазного дорожчий, але стабільніший за показниками.

• Коли лінія працює на 60-70 % потужності, собівартість на тонну зростає.

• Полімерні заводи дуже чутливі до вартості електрики: зростання тарифів у ЄС підняло ціну HDPE у 2022-23 рр. на 80-120 €/т лише через енерговитрати.

• Фрахт морських контейнерів коливається вшир 300-1500 $ залежно від сезону та маршрутів.

Впливає також якість партії та стабільність параметрів. Навіть коли марка однакова, реальна ціна залежить від:

• рівня гелю та включень,

• коливань текучості (MFI),

• кольору й прозорості,

• стабілізаторів у рецептурі.

HDPE для харчових контейнерів дорожчий за HDPE для технічного лиття не через «бренд», а через суворіші показники чистоти та прогнозованість у процесі.